Питні мінеральні води здавна використовувалися як ефективні засоби лікування та профілактики багатьох поширених захворювань. Мільйони людей застосовують мінеральні води для втамування спраги, позбавлення від хвороб і зміцнення здоров'я.

Перші спроби пояснити механізм лікувальної дії мінеральних вод зробив грецький лікар Архімед в І столітті н.е. Він припустив, що сила мінеральної води в її складі.

Сучасні дослідження показали: багатокомпонентний, створений самою природою склад мінеральних вод дозволяє широко використовувати їх для лікування і профілактики багатьох захворювань внутрішніх органів. Головними фізико-хімічними критеріями лікувальних мінеральних вод є загальна мінералізація, аніонно-катіонний склад, вміст біологічно активних компонентів та сполук, значення рН води.

У мінеральних водах виявлено до 50-ти різних хімічних елементів. Але основними є шість іонів: катіони – Na⁺, Ca²⁺, Mg²⁺ і аніони – HCO^3-, CL^-, SO₄^2-. При бальнеологічній оцінці мінеральної води основний їх хімічний склад характеризується цими переважаючими аніонами та катіонами, біологічна та терапевтична дія яких різна.

Загальна мінералізація води – сума всіх розчинених у воді речовин, крім газів, виражена в г/дм³. За мінералізацією мінеральні води поділяються на:

• води слабкомінералізовані (до 1 г/дм³),

• води малої мінералізації (1-5 г/дм³),

• води середньої мінералізації (5-15 г/дм³).

У багатьох мінеральних водах визначальна роль в механізмі лікувальної дії на організм належить біологічно активним компонентам та сполукам, присутність яких в водах дозволяє віднести їх до певного типу:

• залізиста – залізо, не менш 10 мг/дм³;

• кремнієва – метакремнієва кислота, не менш 50 мг/дм³;

• борна – ортоборна кислота, не менш 35 мг/дм³;

• бромна – бром, не менш 25 мг/дм³;

• йодна – йод, не менш 5 мг/дм³;

• миш'яковиста – миш'як, в межах 0,7-1,5 мг/дм³;

• з підвищеним умістом органічних речовин – вміст органічних речовин, в перерахунку на валовий углерод, від 5 до 30 мг/дм³.

Один з важливих показників мінеральних вод – значення pH, що характеризує лужну, нейтральну і кислу реакцію води.

Залежно від загальної мінералізації, наявності специфічних біологічно активних компонентів та сполук, питні мінеральні води використовуються як:

• природні столові;

• лікувально-столові;

• лікувальні.

Питні мінеральні води з мінералізацією менше 1 г/дм³, в окремих випадках до 1,5 г/дм³, без специфічних компонентів і з'єднань відносяться до столових. Ці води можуть використовуватися для вживання всередину як освіжаючий напій.

Фасовані питні мінеральні води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/дм³ без специфічних компонентів та сполук відносяться до лікувально-столових. Це означає, що вони можуть бути використані як лікувальні за призначенням лікаря і як столові напої при мінливому вживанні і під наглядом лікаря.

Мінеральні води з мінералізацією понад 8,0 г/дм³ або меншою мінералізації при вмісті в них біологічно активних компонентів та сполук не нижче прийнятих бальнеологічних норм відносяться до лікувальних. Лікувальні води використовуються тільки за призначенням лікаря.

Природні води відносяться до факторів малої інтенсивності і діють одночасно на багато органів і систем. У біологічній дії лікувальних і лікувально-столових мінеральних вод виділяється прямий і опосередкований вплив. Під прямою дією слід розуміти вплив мінеральної води на шкіру, слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, сечо- і жовчовиділення, а під опосередкованою – дія компонентів мінеральної води на центральну нервову систему і імунокомпетентних органів, які нормалізують діяльність всіх органів і систем організму. Однак, незважаючи на багатогранність впливу лікувальних і лікувально-столових вод на організм, кожна вода має свою неповторну структуру і тонку специфіку дії на організм людини. Таким чином, перш ніж використовувати великий дар природи – мінеральну воду для вживання, слід проконсультуватися з лікарем про вибір конкретної води і про схему її прийому.